Класний куточок

  «Система виховання  як засіб формування конкурентоспроможної особистості з високим рівнем життєвих компетенцій » 

         Класний керівник: Кровіцька Л.Я.

 Сучасна школа має готувати конкурентоспроможну особистість, яка вміє планувати стратегію власного життя, орієнтуватися в системі цінностей, визначати життєве кредо і життєвий стиль. Мета виховного процесу – підготувати підростаюче покоління до участі у розв’язанні сьогоденних та перспективних завдань, виконання функцій керівника і виконавця, трудівника і господаря, діяча і захисника України. Для досягнення мети виховного процесу в класному колективі класний керівник повинен виробити свою систему роботи.  
 Класний керівник – особлива людина. Він працює з дитячим колективом , й дуже важливо , щоб в цій роботі не допускалися помилки. Тому . що помилка класного керівника по своїй силі дорівнює помилці лікаря. Помилка лікаря коштує фізичного здоров’я і життя . помилка класного керівника – психічного здоров я  й всієї подальшої долі. Великі мислителі  давно дійшли висновку, що найважливішою ознакою людини є те, що вона істота суспільна або соціальна. Дитинчата тварин від народження мають інстинкти , які допомагають їм  орієнтуватися в тім , що можна їсти, а що не можна , на кого можна нападати, а кого  варто побоюватись.  Дитя людське  після народження  після народження – найбільш непристосоване до життя з усіх живих істот. І людина стає людиною тільки в тому випадку, коли її вчать жити, виховують , дають їй знання про навколишній світ.
 Працюючи класним керівником, я виробила свою актуальну систему виховної роботи, яка вчить дітей жити, виховує, дає вміння виходити з тих чи інших ситуацій. Систему виховної роботи поєдную в роботі трьох принципів:
- Принцип морального та правового виховання;
- Родинне виховання;
- Створення ситуації успіху.
 Сьогодні моральне та правове виховання означає систему матеріальних та духовних цінностей, що створені людством, котрі впливають на поведінку дітей та формування свідомості та почуттів. Цей принцип дозволяє поглянути в глибинні сфери внутрішнього світу дитини, зрозуміти позитивні риси та недоліки, принесені вихованням, що проявляються у правомірній та протиправній поведінці. Це в свою чергу дозволяє мені узагальнювати набутий, позитивний досвід, а також проаналізувати помилки виховання. Мета правового виховання – забезпечення правомірної поведінки. Мета морального виховання – забезпечення моральних норм у поведінці учня. Даний принцип допомагає мені сформувати якості молодої людини:
- знання моральних норм поведінки володіння;
- застосування права в конкретних ситуаціях;
- уміння дати характеристику вчинків;
- готовність сприяти правомірній поведінці інших осіб.
 Згідно цього проводжу з дітьми бесіди, лекції, семінари, виховні години питань і відповідей. Наголошую своїм дітям про те, щоб знання отримані на цих заходах не зависли в повітрі, а перетворилися на тверді переконання, що правові і моральні норми – необхідні, справедливі, і тому їх потрібно дотримуватись за будь яких умов.
 Родина, сім’я, батьки завжди були, є і будуть основою виховання. Досвід допоміг мені зробити висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання в родині, сім’ї.  І тільки тісна співпраця школи, родини і класного керівника дасть позитивні, очікувані результати. В своїй роботі передбачаю не тільки залучення батьків до проведення позакласних заходів, виховних годин, а й безпосередньо до самого виховання. В практичній роботі з батьками використовую анкетування, тестування, практичні заняття, дні добрих справ, бесіди, диспути, збори, відкриті уроки, щоб краще пізнати батьків і в свою чергу допомогти у налагоджуванні стосунків батьків і дітей. Разом з батьками стараюсь створювати психологічні умови для духовного зростання дитини в родині і в школі. Даю рекомендації батькам з питань:
- сім’я, як система;
- у пошуках сімейного ладу;
- домашнє насильство;
- виховання дитини в сім’ї
 Використовую нетрадиційні роботи з батьківською громадськістю:
- родинний міст;
- день добрих справ;
- родинні свята в класі;
- дні відкритих дверей
Важливе місце в системі роботи з батьками надаю профілактиці насильства у сім’ї. На мою думку, це чи не найважливіше у родинному вихованні. Жорстоке поводження з дітьми і зневага до їхніх інтересів мають різні форми і види, але їхнім наслідком завжди є серйозна шкода для здоров’я, розвитку та життя. Проводжу профілактичну роботу з батьками і дітьми: тренінги, консультації, дні довіри.
 Створення ситуації успіху – підвищення самооцінки дітей, створення позитивного «Я».  З досвіду бачу, що ми, вчителі, повинні давати шанс на успіх. Дитина має працювати і навчатися успішно. Це додає її віри в себе, окрилює, відкриває в дитині «друге дихання», дає певні результати у вихованні, всиляє віру батькам в свою дитину. Адже для кожної мами чи тата їхня дитина найкраща, вона хоче почути про неї лише хороше, а ми класні керівники повинні вміти піднести це все так, як треба. Нажаль, на даний час в моєму класному колективі є ще діти з виявленою низькою тривожністю (додаток). Створюючи ситуацію успіху, я повинна робити все для того, щоб тривожність зменшувалася. Пам’ятаючи слова хлопчика з розповіді Бруно Ферреро: «Та пані вірить, що я існую насправді!», – я вірю, що кожна дитина – позитивна індивідуальність зі своїм власним «Я».
 Вважаю, що моя система роботи є успішною, ефективною, адже всі діти вийшовши зі стін школи стають Людьми.

Сценарій відкритого виховного заходу, присвяченого річниці з дня народження Лесі Українки

Наталя Шевчук – образ Лесі Українки

Мета: ознайомити дітей з творчістю Лесі Українки; виховувати любов до України, рідного слова.

1.

Ти себе українкою звала,

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радість в муках сіяла,

Як вітчизна велика твоя!

2.

Вся ти  -  трепет, вогонь ідеал,

Вся ти віра, єдина струна,

І хто знає співця   Антея –

Той тебе у ньому пізна!

3.

Йти на зустріч бурям і зливам,

Буть одній – як велика рать.

Жить в нещасті життям щасливим,

Муку творчістю перемагають.

4.

Шевченко, Франко, Леся Українка –

Люди з великим людським серцем і

Розумом, з героїчною силою духу.

У них є чого повчитися не тільки українцям!

5. Геніальна донька  України – Лариса  Петрівна Косач-Квітка писала:

На  шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала.

Горить моє серце, його запалила

Гаряча іскра палкого жалю.

6.

В її речах слова котились, наче хвилі,

Мов сльози по її замучених братах,

В вінку, здавалось, блідли квіти білі,

І в’янули слова журливі на устах.

Шумів зелений міст, а голос той коханий

Про волю золоту співав мені, -

В вінку мінився злотом ряст весняний,

І золотим дощем лились пісні…

7.

Мріє, не зрадь! Дай мені крила

Свої, хочу їх мати сама,

Хочу дихать вогнем, хочу житии своєю весною,

А як прийдеться згинуть за теє дарма.

8. Усе коротке життя Лесі Українки було сповнене такогог творчого горіння, такої самозабутньої жадоби роботи, зроблено в галузі літератури так багато, що досягнутого вистачило б на життя кількох.

9.

Дарма! Нехай умру, та думка не вмре!

В таке безсмертя й я привикла вірить.

Я честь віддам титану Прометею,

Що не творив своїх людей рабами,

Що просвітив не словом, а вогнем,

Боровся не в покорі, а завзято.

10. Час був такий, що поезія повинна була дзвонити у великі дзвони, бити на сполох. Цю історичну роль в українській поезії початку ХХ століття виконала Леся Українка.

Мужність, незламна воля, пристрасність переконань і бойовий темперамент – така Леся Українка, полум’яний борець за свободу людської думки, за визволення батьківщини.

11.

Геть те, думи, ви хмари осінні,

Тож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи смутні!

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Так. Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

(Звучить мелодія)

12. «Хто має силу ходити по гострім камінні, – пише поетеса, – той завжди перейде по ньому до чогось високого, до вищого, ніж звичайно можна дійти рівними та гладкими стежками». Такою була вона сама.

Пісня «Вишиванка»

13. Служіння людям великими та малими ділами сповнювало Лесю Українку почуттям радості. Але в особистому житті у неї було багато страждань. Хіба можна кинути людину, яка простягнула руку, благаючи порятунку? Бажаним другом, щирим порадником, клопітливою доглядальницею стала Леся для Сергія Мержинського. Відданість, сила і глибина почуттів, ніжність і повага єднали їхні душі. Рядки листів Лариси Петрівни звучать невимовною тугою за близьку людину: «Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Любий мій друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама тепер, коли я знаю інше життя?»

14.

Ти  хотів би квіток на дорозі моїй?

Нащо сипати їх попід ноги?

Хай живуть вони в ніжній красі чарівній –

Я сама їх знайду край дороги.

До маленьких, низеньких сама нахилюсь,

До високих очима докину,

Обережно та ніжно лицем притулюсь,

Стрівши в білім убранні тернину.

Будуть шарпати одіж суворі гілки

І скривавлять колючками руки,

Та гілкам не поможуть лагідні квітки,

Ні, вони нагородять за муки.

Та й за віщо б ті квіти карали мене,

Я ж не буду їх рвати руками,

15

Устам говорять: “ Він навіки згинув!”

А серце каже: “ Ні він не покинув!”

Ти чуєш, як бринить, струна якась

Тремтить – бринить, немов сльоза тремтяча?

Тут в глибині, і б’ється враз зі мною:

“ Я тут, я завжди тут, я вся з тобою!”

Так, завжди, чи в піснях забути хочу муку,

Чи хто мені стискає дружньо руку,

Чи любая розмова з ким ведеться,

Чи поцілунок на устах озветься,

Струна бринить лагідною луною:

“ Я тут, я завжди тут, я вся з тобою!”

16

І кожний раз, як стане він бриніти,

Тремтить в моєму серці тії квіти,

Що ти не хтів їх у труну сховати,

Тремтить і промовляють враз зі мною:

“ Тебе нема, але я все з тобою!”

17

Стій, серце стій! Не бийся так шалено

Вгамуйся, думко, не літай так буйно!”

Не бий крильми в порожньому просторі.

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримувальний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме у день.

18.

Хіба жила на світі ще така

жінка, в серці якої поєдналися б

така мужність, така чесність,

такий вогонь і розум, така пристрасна любов

і відданість народові та Батьківщині.

Ні, другої такої на світі не було.

19. Життя Лесі Українки – це подвиг митця, один із тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, робить її нетьмарною зіркою в очах потомків.

20. Життя краяло поетесу глибоко і дошкульно. Колискова Лесина сопілка ридала “потоками сліз  нестримання, ранкових, що рвались з глибини самого серця”.

Та вона вміла стримувати “хвилю ридання гарячу.”

21. Якщо треба назвати Лесин твір, в якому найповніше виражені всі риси обдарування і неможливо відокремити музику від поезії і філософської глибини, то це – “Лісова пісня”. Це “пісня пісень” української драматургії, це дивоцвіт, сповнений віри в перемогу високої мрії, справжнього гармонійного життя.

“Лісова пісня” – буяння розкішної поетичної фантазії, натхненні гілки на честь рідної землі.

(Мелодія)

22.

Сумує й тужить, мов душа сопілка,

І Мавку викликає край села,

Шепоче вітру, мов сестриця, гілка,

Любов і пам’ять – вічні два крила.

23. Поетеса до останньої хвилини свого життя була переможцем над стриманою недугою, до

останньої хвилини зберегла великий дух, видатні свої сили.

24.

Світ опускався на коліна,

Камінний, вік хилився ниць,

І прилітала Україна

До мертвих Лесиних зіниць.

25.

Над всі недолі та потали,

Над страсті всі та над бої

Безсмертя Лесине вростало

В народ, що народив її.

25.

І квола невисока жінка

Лице підводила бліде,

Народжувалась Україна

Для світу, що над смерть гряде.