Виховна година на тему ;

«Вибір професії за здібностями»

Мета: допомогти старшокласникам у визначенні цілей на майбутнє; мотивувати їхню подальшу навчальну діяльність при виборі професії; розширити знання учнів про професії, які мають сталий попит на ринку праці; надати допомогу у виборі професії до душі; як уникнути помилок і розчарувань у виборі професії; з’ясувати зміст мотивів вибору професії і сприяти розвитку зосередженості, щоб не розгубитися в різноманітності;

розвивати ділові якості, критичне ставлення до себе, до своїх можливостей, до дійсності;

виховувати бажання працювати, не лінуватися, виховувати шанобливе ставлення до будь-якої професії.

Обладнання: буклети з з різних навчальних закладів; діагностичні анкети, вправи для старшокласників; на дошці гасло: «Хочу — Можу — Треба!»;

Хід години

Епіграф до виховної години

                                    Необхідно збудити думку дитини до ремесла.   

Таким чином, у праці зростатиме душа, і людина

                                       стане майстром своєї справи

І. Вступне слово класного керівника

Як допомогти дитині обрати професію, що зробить її щасливою?

Як зрозуміти, яка діяльність їй найбільше підходить?

Один у другого питає,

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм? (Т. Шевченко)

II. Мотивація

3. ТРЕБА!

2. МОЖУ!

1. ХОЧУ!

(Пояснення класного керівника змісту гасла — епіграфа: це етапи до прийняття рішення при виборі майбутньої професії)

Що таке професія(учні исловлююють свої міркування)

Виступ Шевчук Наталії

Обираючи професію, треба пам'ятати, що здійснити відповідальний крок вибору треба свідомо, враховуючи свої нахили та здібності, особисті та громадські інтереси.

 Евристична бесіда

• Коли житття в Україні стане кращим?

• Чи потрібно сьогодні чесно, сумлінно працювати?

• Навіщо вчитися, якщо і без цього можна прекрасно влаштуватися після школи?

• У чому ви вбачаєте сенс життя?

• Як поєднується ваша мрія з іншими бажаннями непрофесійної сфери (вільний час, родина, особисті бажання)?

Яковлєва Л.. І щоб вибрати те хороше діло, професію до душі, ми сьогодні помандруємо у світ професій. А як ви думаєте, чи можна прожити без професії?

(Думки учнів)

1) «ХОЧУ»

Вибираємо 5 пріорітетних цінностей

Приклади особистих цінностей

1. Різноманітні задоволення.

2. Сімейний добробут.

3. Соціальна справедливість.

4. Вірність.

5. Популярність.

6. Вдалий шлюб.

7. Благополучна родина.

8. Доброзичливість.

9. Влада.

10. Слухняні діти.

11. Допомога людям, які потребують її.

12. Безпека.

13. Спокійна старість.

14. Взаємодопомога.

15.Взаєморозуміння.

16.Гармонія з природою.

Приклади професійних цінностей: 1. Користь суспільству.

2. Можливість зміцнювати мир і стабільність на Землі.

3. Можливість бути в колективі, брати участь у його справах.

4. Можливість удосконалювати свій духовний світ.

5. Відчуття радості від праці.

6. Усвідомлення краси праці.

7. Можливість використовувати всі свої здібності.

8. Можливість постійно вдосконалюватися.

9. Великі можливості для творчості.

10. Можливість бути оригінальним у роботі.

11. Велике розумове навантаження.

12. Велике фізичне навантаження.

13. Матеріальна незалежність.

14. Стабільне майбутнє.

15. Престиж серед друзів і знайомих.

16. Швидке підвищення кваліфікації і професійне зростання.

17. Можливість працювати серед людей.

18. Можливість працювати на відкритому повітрі, бути в постійному русі.

(Через певний час учитель запитує, чи можуть учні проаналізувати свій вибір (цінності), далі пропонує на тих самих картках зазначити поруч цінності, які є важливими при виборі професії (тобто ті, якими слід володіти у професійній діяльності).

Учні мають проаналізувати свої пріоритети, порівнявши бажане і реальне.)

2) «МОЖУ»

а) вправа «Мої сильні і слабкі сторони»

Кожному пропонується заповнити анкету — аналіз власних вад і позитивних якостей (це дає можливість дитині ще раз поринути у власний світ, проаналізувати свої сильні і слабкі сторони, перш ніж прийняти важливе рішення щодо вибору професії.

Мені добре вдається …

Мені погано вдається …                                  

Мені не подобається …

Мені цікаво …

Мені нудно …

Я горджуся …

Я хотів би бути більш …

Я хотів би бути менш …

Найбільшим стимулом для мене є…

Люди вважають, що мої переваги — це …

Люди вважають, що мої недоліки — це …

б) робота в парах

Учням пропонується скласти список проблем, з якими можна зіткнутися у світі професій. Проблеми обговорюють у парах (за партою), обирають три найважливіші, а потім виголошують їх у класі, дискутують у колі однокласників.          

“Презентація професій”(Волошин Іван)

«Усі професії важливі – вибирай на смак»

Яковлєва Л.. Є професії, які говорять самі за себе, є професії, про які ми нічого не знаємо, тому звернемось до словничка нових слів

1.    Майстер із виготовлення гобеленів - це майї тер із ручного виготовлення килимових виробів.

2.    Кесонник — працівник, який веде роботи закритому від зовнішнього повітря колодязі.

3.    Такелажник — робітник, який обслуговує установки, в яких відбувається процес електролізу, тобто покриття деталей іншими металами чи сплавами

VI. Підсумки

Епіграфи:  «Кожна людина народжується для якогось діла». (Е. Хемінгуей.)

 «І труд, і піт благословен...». (М. Рильський.)

«Все, що в силі чинити рука твоя, теє роби». (Старий Завіт, Еклез. 9.10.)

«Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця».

(Г. Сковорода.)

«Нехай кожний займається тією справою, яку він знає».

(Давньогрецьке прислів 'я.)

 Вчитель Вибір професії — це справа не одного дня. Сьогодні ми зробили початок, а вдалий вибір залежить від вас. Звичайно, всі галузі й професії ми сьогодні не згадали. Як же уникнути помилок і розчарувань у виборі професії? Зважуючи на те, що почули, я впевнений, що виберете собі професію по душі й не станете блудним сином. Бо лише трудом дорослішають душі, й лише трудом на світі сущі ми.

Хай ваша майбутня професія принесе радість, моральне й духовне задоволення, і пам’ятайте: гарна професія – ключ до успіху.

Виховна година «Родина – джерело продовження роду»

Мета : виховувати почуття любові й поваги до батьків, розширити, поглибити уявлення дітей про сім’ю, родину, рід, їх значення в житті людини, пробуджувати пізнавальний інтерес до історії своєї родини, родоводу,  гордості за свій народ, його історію, культуру, традиції.   навчити складати «родовідне дерево», розвивати активність мислення, творчу уяву.  Виховувати любов до Батьківщини, зміцнювати  почуття обов’язку, усвідомлення себе часткою  свого народу й особистості до всього, чим  живе народ .

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло.

                                      Ми засіваємо життєве поле.

                                        І не на день минулий – на віки.

                                        Бо наша кров пульсує в їхній долі,

                                        Батьки і діти, діти і батьки.

ВчительНародились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі – Верховині. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки - тут корінь роду нашого, що сягає сивої давнини.  І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної Верховинської землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

Є в світі зваби немалі ,
Цікава стежка кожна…
Але до рідної землі
Збайдужитись не можна (В.Коломієць).

 Я не можу учні не згадати про те, що єднає нас усіх у народі, ріднить, як матір дітей? Це – «мова українська, батьківська, материнська». Відцуратися, забути її – все одно, що зректися матері.

Мово рідна , слово рідне ,
Хто вас забуває ,
Той у грудях не серденько ,
Тільки камінь має.

                           (В.Воробкевич).

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім´я, родина. В народі кажуть: «Без сім´ї немає щастя на землі». А що таке сімя, родина, рід  у вашому розумінні ?

Яковлєва Л. : сім'я – це мати, батько, діти. Сім´я — святиня людського духу, благородних людських почуттів: Любові, Вірності, Надії. Це хранителька національних звичаїв і традицій, пам´ять предків, плекальниця найвищої цінності людства — дітей, майбутнього народу.

Шевчук Н: родина – це мати, батько, діти, дідусь, бабуся. Людина є смертною, але рід, родина, народ — безсмертний. Як маленькі струмочки, вливаючись у більші, творять потічки, потоки, а ті – річки, а ріки – море, так і ми творимо сім’ї. родини, рід, а з родів складається велике, святе і рідне всім родам – народ.

Вчитель: Отже, родина — джерело продовження роду. Сильна родина, рід, сім´я — міцна буде наша ненька Україна. Тож, мабуть, це зрозуміли, нарешті, всі. Тому потрібно не забувати про родинні свята, звичаї, традиції, а відтворювати їх, бо нам зараз, як ніколи, не вистачає родинного спілкування, підтримки у тяжку хвилину, та й хвилини радості повинні нас єднати. Сьогодні — на нашій виховній годині ми поговоримо про родину, як джерело  продовження роду людського, будемо виховувати почуття любові й поваги до батьків, родини, гордості за свій народ, його історію, культуру, традиції. Для того, щоб від­чути оце родинне тепло, ми запалили свічки, які символізують родинне вогнище. Отож хай воно горить, зігріває наші душі і серця, дарує тепло, радість, наснагу.

1. Українська сім´я

Вчитель: Учні, в п'ятій заповіді Божій сказано: «Шануй батька свого і матір свою, щоб було добре тобі і щоб довго прожив ти на землі».

– Яку нагороду вона обіцяє при її виконанні?

Учениця Нагороду довгих і щасливих років життя.

Учениця  : Я думаю, що вона вчить нас шанувати  своїх батьків, адже ми розуміємо, що якщо будемо шанувати своїх батьків то і наші діти будуть шанувати нас.

Вчитель

 Шануймо і батька, і матір шануймо –

І нас шануватимуть діти колись,

Все те, що від Бога в душі, не марнуймо,

Щоб наші надії щоденні збулись.

Сьогодні нелегко знайти своє щастя

У грішному світі, де безліч тривог,

Та добре, що нас опікують так часто

І батько, і мати, і праведний Бог.

Вчитель :

Повчання Володимира Мономаха

«Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів. Пам’ятайте: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору».

 Ці слова були сказані великим князем на початку XII ст., тобто дев’ять віків тому, але наскільки актуальними вони є в наші дні. Якби всі молоді люди прислухалися до цих простих порад, наскільки приємнішим було б наше спілкування.

Пропоную вам відгадати кінцівку прислів’я ( учні відгадують ).

1. Яке дерево, такі в нього квіточки, Які батьки, ... (такі їхні діточки).

2. . Який кущ, така й калина, Яка мати, ... (така й дитина).

3. Який дуб, такий тин, (Який батько, такий син).

4. Як під сонцем квітам…, (Так з матір’ю дітям).

5. Як мати рідненька…, (То й сорочка біленька).

6. Матері ні купити…, (ні заслужити).

7. Мати сильно замахне…, (та легенько вдарить).

8. Мати однією рукою б’є…, (а другою гладить).

9. Мене мати цілий вік дурила: Казала битиму…, (та й не била).

10.У дитини заболить пальчик, а в матері… — (серце).

11. Добрі діти — батькам вінець, А злі діти… — (кінець).

          12. Коло батька чемно вітаються, Коло матері… — (вклоняються).

А тепер учні поговоримо про складові  кожної родини.

У кожного з нас є три матері : Небесна Мати – Пресвята Богородиця, наша ненька Україна та рідна мати, яка нас народила і виховала.

Ким для нас є Пресвята Богородиця ?

Учень 3 : Як Добра Мати – Пресвята Богородиця веде нас  по земному життю, постійно скеровуючи на добрий шлях. Заступається за нас перед Богом, коли ми грішимо, навчає нас, коли ми робимо безглузді вчинки, або ж впадаємо у відчай, терпеливо зносить  хвилини, коли ми за своїми буденними клопотами забуваємо про Бога і про Неї. Потрібно цінувати нашу Небесну Матір. Наслідувати  її терпеливість, красу почуттів, що наскрізь пронизані любов'ю до Бога і ближнього. Українці обрали своєю заступницею саме Богородицю. До неї звертаємось у що­денній молитві, про неї складено вірші, пісні.

Учениця  :Мати Україна – це наша земля, на якій ми живемо. І в цьому ми єдині – ми - діти Матері України, з якої бере початок коріння нашого народу. Ніхто не вибирає собі місце народження, Бог вибирає його за нас. Отже, ми маємо любити і шанувати  цей вибір, зберігати і примножувати надбання свого народу. Любити свій край по-справжньому, пам’ятаючи про минуле, працюючи над теперішнім, дбати про майбутнє.

Учениця  : І добра мати яка народила. Вона, мов палаюча  свічка, яка поступово згорає у любові до своїх дітей, віддаючи їм своє тепло і світло, щоб освітити ним дорогу життя. І ми повинні пам’ятати про цю жертовну любов матері і не забувати про неї ні на хвилину.

         Які слова заважають щастю родині? ( учні знаходять серед слів)

Добробут                  пошана                   вірність

Затишок                   виховання              кохання

Порада                     байдужість             турбота

Сварки                      повага                    піклування

Допомога                 розуміння               зрада

2. Українська сім´я тримається на жінці-матері. Ким вона є для кожного з нас?

        Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо грає веселка і гладить по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на згадку — промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком на вишні, пе­люсткою квітки, голосом колискової пісні. Із букви-краплинки і звуку-сльозинки народиться одного дня слово «М-а-м-о», мов­лене устами дитини, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам´ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нами вперше нахилилась мати. Але всі ми пам´ятаємо колискову, ласкавий голос і ніжні слова.

: Століттями виростали покоління, розправляли крила для  праці, добра і любові. Мати має найсильніший вплив на дітей, оберігає їх від нещасть і деморалізації, вносить в їх душу любов до Бога, до України. Тому ми вдячні своїм мамам. Ми завжди повинні низько схиляти голови перед їх мудрістю і добротою, ласкою і теплом.

У народі кажуть: “Материнська молитва з дна моря дістане”. Але кажуть і так: “Материнське прокляття і під водою знайде”. Справіку вважалося, що немає нещаснішої людини за ту, яку прокляла мати. Як не буде ніколи успіху в справі, що розпочата без материнського благословення. Саме тому благословення батьків відіграє таку велику роль при шлюбних обрядах.

3. Роль батька у сім´ї.

 Батько — це наша тверда рука, на яку можна сміливо опертись. Споконвіку батько вважався господарем сім'ї.  Роль чоловіка-батька визначається його відпові­дальністю. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини. Які ж традиції виховання, батьківського прикладу збереглись у вашій родині?

Які риси характеру виховує батько?

:  неквапливе й розважливе слово батька  завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність. Батько вчив мене з дитинства, що чоловік повинен бути годувальником в сім'ї, опорою для жінки, дбайливим господарем.

Любий батько - глава мого роду,

Ти навчив розуміти і зло, і добро,

Де б не був я - до тебе прийду на пораду,

Знайду вірну стежину, як би там не було.

: УченьСправжній чоловік мусить бути відповідальним за себе, за свою сім´ю, роботу, свій народ. Батько — основний годувальник сім´ї. Він повинен навчати своїх дітей, а особ­ливо хлопців, різних ремесел. Адже як вихована дитина, що вона знає, вміє можна судити про її батьків. Якщо вдома злагода, повага між батьками, то й діти так бу­дуть ставитись до своїх майбутніх чоловіків чи жінок.

Вчитель Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.

Які прислів'я чи приказки ви знаєте про Батька?

Учень: Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.
Учениця: Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів- батька.

Учень: Який дуб - такий тин, який батько – такий син.

Учень У сокола і діти соколята

.

Викладач :

 У сім´ях було багато дітей, правда не всі виживали, вони до­помагали один одному, старші виховували, доглядали, молодих. І між братами і сестрами завжди існував міцний духовний зв´язок. Особливо, коли народжувались близнята чи двійнята.

Учні, а як виховувалися діти в давнину? Що розповідали вам ваші дідусі і бабусі про їх виховання в сім'ї?

Учениця 1 : В сиву давнину життя кожного українця  від народження до смерті  регламентувалося двома поняттями : рід та лад. Все , що людина думала, говорила , робила  мало бути  направлене на підтримання  життєдіяльності роду-родини, сім'ї. Мистецтву  жити гармонійно дітей навчали з самого «пуп’янка». Батьки починали займатися вихованням  своєї дитини ще до її народження. Мати співала  їй колискових, розповідала казки, просто розмовляла. І кожне слово було оповите добром і любов'ю.

Учениця 2 : Молодій жінці, яка чекала на дитину, не дозволяли  сваритися, лютувати, жорстоко поводитися з тваринами,  нищити рослини. Вона  мала шанувати старших та прислухатися до їх порад. Виховання  в селянській родині вели за християнськими канонами, які перегукувалися  із нормами  громадського права. До нього входили  морально-етичні норми поведінки. Дитину, ще у сповиточку, батьки майже кожної неділі носили до причастя. Із семи років діти повинні були самостійно сповідатися та приймати причастя.  Старші члени родини привчали їх   щоденної молитви.

Учениця 3: Вечорами  чи у святкові дні бабка, дід або мати переповідали онукам Євангеліє та «Житіє святих». На них покладалося виховання дитини в сімї. Статус жінки був високим. До її порад прислухалися не тільки діти, а й  чоловік радився із дружиною. Атмосфера  пошани до батьків , старших людей, що панувала в сімї  була зразком поведінки для дітей.

У родинах не дозволяли собі вживати лайливих слів. Дитина мала рости доброю і чуйною. Жорстокість була великим гріхом.

Учень 1 :Працювати дітей учили змалечку. З п’яти років діти пасли гусей, качок. З восьми років  пасли  худобу в череді. З десяти, дванадцяти років хлопці допомагали  батьку майструвати, лагодити реманент. А дівчат шити, вишивати, поратися  по господарству, обробляти город. Якщо діти не хотіли або не вміли працювати то це був сором на все село. Односельці дорікали батькам, що виростили дармоїдів, насміхалися над ними.

Вчитель:

 Кажуть, є три біди у людини: смерть, старість і погані діти. Добрі діти – батькам вінець, а злі діти батькам кінець.  Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, але й від нас, дітей. Тож нам потрібно дбати про своїх батьків, берегти їх, примножувати славні родинні традиції. Хоч ми ще зовсім молоді і нам далеко до старості, але пам´ятаймо народну мудрість: «Все, що робимо для когось, робимо для себе». Все ко­лись повернеться до нас, зроблене нами; і погане, і добре. Отже ми повинні робити тільки добро.

Я надіюся учні, що після  сьогоднішньої виховної години дехто з вас  суттєво змінить своє ставлення до батьків, адже ви повинні знати, що як ви ставитесь до своїх батьків, так і ваші діти будуть ставитися до Вас.

Вчитель  Родина — це не тільки батьки і діти. Якщо сім´я зосереджується у трикут­нику батько — мати — дитина, що символізує Трійцю, то родина охоплює сім´ї родичів і означає дім, наповнений ріднею далекою і близькою, живими і померлими.

Кого ми називаємо  родиною ?

Учениця Це далекі і близькі родичі по батьковій і материній лінії, що об´єднані на основі шлюбних та кровних зв´язків і знаються впродовж багатьох років. Родичами вва­жались і куми, хресні мами і батьки дітей. Вони повинні допома­гати рідним батькам у вихованні похресників, завжди бути поруч. Але зараз часи змінилися. І мало хто з нас знає своїх хресних батьків і спілкується з ними.

Викладач: Які традиції  є у ваших родинах. (учні розповідають про свої сімейні традиції).

Родина – це не тільки родичі, це друзі, наша група, ліцей та й  увесь народ. Тему родини ми продовжимо на слідуючій виховній годині, де поговоримо про нашу маленьку родину – групу, дружню єдину родину, частинку  ліцею.
           А закінчити сьогоднішню виховну годину я хочу словами великого педагога К.Д.Ушинського , який писав : « Важко передати словами те, щось особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли. Нам якось важко уявити собі, що ці  зв’язки вже розірвані назавжди, але це сімейне почуття час від часу пробуджується в нас і так до останніх днів життя»

Дякую Вам, учні,  за щирі  слова, за мудру бесіду. І хай Бог допомагає вам   у свій час створити  міцні  сім'ї,  де буде панувати  добро, любов, мир, злагода, взаємопорозуміння .

        

Тема виховної години: «Наркотики і наркоманія –підступній  ворог  людства»

Мета уроку: сформувати в учнів поняття про наркотичні речовини і речовини прирівняні до них, показати їх згубну дію на організм людини і особливо підлітка.

Хід години :

Вчитель

Споконвіку люди прагнули знайти засіб, щоб полегшити біль. Уперше людина випробувала на собі наркотичні властивості багатьох речовин цілком випадково: вдихаючи дим від спалених речовин, використовуючи в їжу продукти бродіння, приправи і напої рослинного походження (вино, медовий напій, мак, кава, чай та ін.). Поступово використання алкогольних напоїв, опію та інших наркотиків стає причиною виникнення наркоманії. Після алкогольної наркоманії виникає опіоманія, яка швидко поширюється серед народів Сходу.

Кожна наркотична речовина специфічно діє на центральну нервову систему. Тому залежно від різновиду речовини і її кількості організм людини може бути доведений до різних станів: від заціпеніння до повного наркозу, від сну до гіпнозу, від часткового знеболювання - місцевого наркозу до галюцинацій. Такі ефекти виникають в зв'язку з загальним чи частковим блокуванням, пригнічуванням, гальмуванням центральної нервової системи, під впливом наркотичних речовин на мозковий больовий центр чи на периферичні нервові закінчення. Але є речовини, які, навпаки, збуджують чи стимулюють діяльність центральної нервової системи, завдаючи їй великої шкоди, поступово руйнуючи її.

Наркотики – це речовини, які призводять до стану заціпеніння, отруєння, запаморочення. Поняття наркотик сьогодні охоплює широке коло речовин і рослин, а також продуктів, які з них отримали, які чинять наркотичну дію.

Під наркоманією розуміють не тільки стимулювання наркотичними засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але й звикання організму до них, бажання їх приймати і за відсутності безпосередніх причин: болю, втоми, страху та інших станів. Головною причиною такої пристрасті є ефект ейфорії, який різною мірою притаманний усім наркотикам.

Виступи учнів

Учень1 Тріска Дарія

Хімічний аналіз ейфоричних наркотиків виявив у їх складі речовини, за структурою близькі до індолу. Індол міститься у багатьох сполуках, які використовуються в роботі нервових клітин. Ця подібність навела вчених на думку про хімічну мімікрію. Пристосувавшись під індольні сполуки, наркотики проникають через оболонки тих нервових клітин, збудження яких викликають у людини відчуття блаженства.

У XI-XII ст. у Болонському університеті було розроблено 140-150 приписів наркотичних засобів, які використовуються як болезаспокійливі. Отже, наркотики можуть відігравати двояку роль: бути помічниками людини, коли їх використовують як медичний препарат, ворогом, коли свідомо чи несвідомо зловживати ними. Наркоманія виявляється в нестримній пристрасті до наркотичних речовин, які зумовлюють ейфорію. Наркоманія характеризується появою типових змін у психіці людей і їх пристрасті до постійного вживання однієї чи декількох речовин, які мають наркотичні властивості.

У більшості хворих виявляються особистісні зміни. Більш ніж у 50% випадків спостерігалися чіткі прикмети зниження пам'яті й інтелекту, а у 71% хворих - помітне зниження морально-етичних якостей, деградація.

Ці найбільш типові наслідки наркоманії і визначають найбільшу соціальну небезпеку наркоманів. Крім того, якщо йдеться про медико-соціальні наслідки наркоманії, слід пам'ятати про високу ймовірність захворіти на СНІД, часті випадки смертельного наслідку не тільки у зв'язку з випадковим передозуванням наркотиків, але й через самогубство і нещасні випадки в стані наркотичного сп'яніння.

Учень 2Яцишин Галина

Біохімія наркотиків. Наркотики – це група речовин різного походження, які об'єднує подібна дія на організм. Більшість цих речовин рослинного походження, вони входять до складу різних частин вихідних рослин (опійний мак, індійська конопля, кущі кофе, мате, коли, коки та ін.), а також продуктів, які. з них отримують (гашиш, анаша, маріхуана та ін.).

Зазначимо, що невелика кількість неорганічних речовин також має заспокійливі і снодійні властивості. В останні десятиріччя створено синтетичні морфі неподібні та інші психофармакологічні препарати з сильною наркотичною дією (понад 1000).

Неорганічні речовини. Інертні гази, які входять до складу атмосферного повітря, чинять слабку наркотичну дію. Із них тільки гелій використовується в медицині для полегшення дихання при лікуванні астми.

Ретельно очищений від домішок оксид азоту (II) застосовується як знеболювальна речовина в хірургічній практиці, при тяжких пологах тощо. Він виводиться з організму, не спричинюючи побічних дій, і тому для наркозу намагаються використовувати цей газ, а не ефір. До речі, оксид азоту здатний викликати звикання і пристрасть.

ЯковлєваЛілія

Броміди, які є складовою частиною багатьох лікарських препаратів, що використовуються як заспокійливі і снодійні, провокують побічні явища.

Органічні речовини. Деякі насичені вуглеводні аліфатичного (мирного) ряду чинять слабку наркотичну дію, але в медицині їх не застосовують. Лише циклопропан вважають одним із сильних інгаляційних наркотичних засобів, хоча він і токсичний.

Ненасичені етиленові й ацетиленові вуглеводні – сильніші наркотики, але вони є більш токсичними. Це стосується бензолу та вуглеводнів з конденсованими бензольними ядрами, які чинять не тільки токсичну, але й канцерогенну дію. Вуглеводні широко використовуються як розчинники і пальне.

Галогенопохідні вуглеводнів. Сила, швидкість і тривалість наркотичної дії залежать від різновиду, кількості й способу зв'язку галогенів у молекулах органічної речовини, від фізичних властивостей цієї речовини.

Наркотична дія хлороформу чи трихлорметану виявляється дуже швидко.

Хлористий етил, чи хлоретан, являє собою безбарвну рідину, яку використовують як анестезійний засіб у зуболікувальній практиці та при травмах. Хлористий етил знеболююче впливає на нервові закінчення, одночасно діє як охолоджувальний засіб на пошкоджені тканини.

Гідроксильні похідні вуглеводнів аліфатичного ряду. Усі насичені спирти впливають на організм як наркотики. Особливо небезпечним є метиловий спирт.

Приймання метилового спирту всередину призводить до сп'яніння і одночасно шкодить очам: вживання навіть 10 мл метилового спирту доводить до повної сліпоти, а більша доза може стати смертельною. Досить отруйними вважаються й сивушні олії, які утворюються при спиртовому бродінні паралельно з етиловим спиртом. До них належать первинний, вторинний пропіловий спирт, ізобутиловий спирт, а також два амілові спирти.

Шевчук Наталія

У медицині використовуються головним чином похідні спиртів. Діетиловий ефір – летка рідина, яка чинить яскраво виражену наркотичну дію і використовується для загального наркозу при операціях і для місцевої анестезії. Наркотичний вплив дивінілового ефіру у чотири рази вищий, ніж діетилового, водночас він є і більш токсичним.

Азотисті похідні (амінопохідні) вугільної, барбітурової і бензойної кислот. Азотисті похідні вугільної кислоти: карбамід, або сечовина, і карбамінова кислота – заспокійливо діють на нервову систему, тому їх широко використовують як снодійне. При тривалому вживанні організм звикає до них, що змушує збільшувати дозу або замінювати їх на інші снодійні засоби. Веронал, чи діетилбарбітурова кислота (сучасна назва барбітал), спричинює стабільний, глибокий, але важкий сон, досить токсичний. Побічні явища його дії – млявість, нудота, блювання, головний біль.

У 1911 р. отримано люмінал (сучасна назва – фенобарбітал), який є одним з ефективних снодійних засобів. Відомі й інші похідні барбітурової кислоти, які мають більш складну циклічну структуру – гексенал, сонбутал, ректон, пронаркон (сучасна назва аміталнатрій). Остання речовина офіційно віднесена до наркотиків через високу токсичність і небезпеку швидкого розвитку наркоманії.

 Сологуб Катерина

Новокаїн отримали у 1905 р., і він посів одне з провідних місць серед знеболювальних синтетичних препаратів.

Алкалоїди-наркотики. Алкалоїди – це особлива група азотовмісних органічних сполук, які мають високу біологічну активність. Алкалоїди містяться в деяких рослинах і є продуктами їх життєдіяльності. Для багатьох алкалоїдів досі не знайдено синтетичних замінників.

Алкалоїди вважаються цінними лікарськими препаратами. Відомо понад 1000 алкалоїдів, але кількість їх безперервно зростає. Це пов'язано з тим, що в останні десятиріччя зросла зацікавленість проблемами фітохімії (хімії рослин) і фітотерапії (лікування лікарськими рослинами). Тепер відомий склад близько 200 алкалоїдів. Незважаючи на численні досліди, вчені не можуть синтезувати деякі найбільш важливі для медицини алкалоїди, зокрема, морфін (морфій, який був відкритий ще в 1806 р.). Половина всіх відомих алкалоїдів відкрита після 1930 р.

Відомий з давніх-давен опій лікарі та знахарі вважали універсальним лікувальним препаратом. Опій, чи опіум (від давньогрец. – рослинний сік) – засохлий на повітрі сік з нестиглих головок снодійного маку. Сік являє собою складну суміш із білкових речовин, каучуку, смол, цукрів і більш ніж 20 алкалоїдів (морфін, кодеїн, папаверин та ін.). В опії алкалоїди є у вигляді солей молочної, сірчаної та інших кислот, їх вміст коливається в дуже широких межах (від 1-3% до 15-20%). Опій паралізує центральну нервову систему та різні центри травної системи, впливає на зір, викликає надмірне збудження спинного мозку і підвищення рефлекторної активності.

Морфін є основним алкалоїдом опію і його склад змінюється в дуже широких межах (від 3 до 12%, іноді досягає 20%). У 1803 р. французькі фармацевти Сеген і Дерам довели, що морфін є складовою опію, а через три роки молодому аптекарю фр. Сертюрнеру вдалося отримати з водного екстракту кристалічний продукт, який він назвав морфіном на честь Морфея – бога сну. В 1832 р. був виділений із водного екстракту опію ще один алкалоїд – кодеїн. Обидва алкалоїди є гетероциклічними сполуками зі складною структурою.

Морфін має сильні знеболювальні властивості, що виявляються у блокуванні больового центру головного мозку, тамує кашель, але утруднює дихання, бо пригнічуючи діє на дихальний центр, зменшує рухому секреторну активність шлунка і кишок, викликає нудоту, а іноді блювання, знижує обмін речовин, є слабким снодійним. Морфін і його хлорид використовують у медицині, як сильнодіючий болезаспокійливий засіб. Тривале застосування морфіну призводить до розвитку одного з різновидів наркоманії – морфінізму.

Кодеїн – чинить слабшу наркотичну дію, ніж морфін, але водночас сильно діє на рефлекторну діяльність. Використовується як засіб проти кашлю, рідше – як снодійне чи знеболювальне.

 Васьо Вікторія

Героїн – похідна морфіну, володіє такою ж сильною наркотичною дією. Однак як лікарський препарат не використовується, позаяк при вживанні часто виникає хвороблива пристрасть до нього. Незважаючи на те що виробництво героїну заборонено, розвивається нелегальний героїновий бізнес.

Кокаїн і деякі подібні до нього алкалоїди містяться в листі дикорослих кущів коки. Із цих рослин виділено і вивчено лише сім алкалоїдів, найважливіший із яких – кокаїн – відкритий Німаном у 1860 р. Кокаїн вважається сильнодіючою отруйною речовиною. Найбільш важливою серед його фармакологічних властивостей є паралізуюча дія на волокна суттєвих нервів. У медицині застосовують для поверхневого знеболювання кон'юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота і носа. Головний негативний ефект кокаїну – збуджувальна дія, яка породжує відчуття легкості. З часом з'являється пристрасть до кокаїну – кокаїнізм. Систематичне вживання кокаїну призводить до розладу нервової системи.

Такими ж властивостями, як і кокаїн, володіють і інші присутні в рослинах речовини, відомі ще в давнину. Наприклад, гунни пили напій, приготовлений з індійських конопель. Сьогодні як наркотик використовують отруйну смолу, яку видобувають із цієї рослини (гашиш, марихуана).

Кофеїн – алкалоїди, що містяться в зернах кави, в листках чаю та в інших рослинах. У невеликих дозах стимулює роботу серця і діяльність нервової системи. Він викликає збудження кровоносних судин і тим самим підвищує кров'яний тиск. Однак надмірне вживання кави може призвести до спазму коронарних артерій, які живлять серцевий м'яз.

Учені всього світу намагаються виявити причини вживання наркотиків, механізми, які лежать в основі формування наркотичної залежності. При цьому висловлюються різні точки зору: одні зазначають переважну роль біологічних факторів у розвитку наркоманії, інші надають перевагу виключно зовнішнім факторам – умовам виховання і оточенню.

У суто психологічному плані в основі тяги до наркотиків є прагнення до зниження напруги і почуття тривоги, до втечі від проблем, пов'язаних з дійсністю. У багатьох випадках до вживання наркотиків призводять поганий настрій, невпевненість у собі, особливо у психічно неврівноважених підлітків. Повторне вживання наркотику закріплює звичку, механізмом формування якої є умовний рефлекс. Механізм формування звички та пристрасті (залежності) до наркотиків і токсичних засобів, включаючи алкоголь і нікотин, реалізується на рівні регуляції обміну речовин у клітинах, насамперед нервових, а саме, регуляції виділення та нейтралізації так званих нейромедіаторів – речовин, які відповідають за збудження і гальмування як в окремих клітинах, так і в нервовій системі організму. Відомо, що ця звичка дуже швидко оволодіває людиною, глибоко проникає в її сутність, стає складовою її характеру. Притаманна людям слабкої волі та психічно неврівноваженим, схильним штучно піднімати настрій і працездатність, впевненість у собі виражається у прагненні знайти джерело натхнення у наркотиках.

Виникнення наркоманії пов'язане з ілюзорним "стимулюючим" ефектом, яким володіють наркотики. Виявлено, що чим більший ейфорійний ефект мають наркотичні речовини, тим швидше розвиваються звикання і пристрасть до них.

Однією з умов розвитку наркоманії є відсутність спеціальних знань у людини і нерозуміння тієї великої небезпеки, яку таїть у собі вживання наркотиків, чи то через цікавість, чи як снодійного. Близько 50-80% усіх наркоманів уперше спробували наркотики виключно через цікавість.

Розвиваються три основні клінічні феномени вживання наркотиків:

Психічна залежність, яка полягає в тому, що людина не може прожити без наркотику. З часом психічна залежність зростає і відповідно збільшуються дози наркотику.

Фізична залежність, яка полягає в тому, що в результаті більш чи менш тривалого прийому наркотик стає частиною обміну речовин, і організм уже не здатний обходитися без нього. Якщо наркоман припиняє вживати наркотики, він відчуває сильні фізичні муки. Виникає особливий психічний і фізичний стан, який називається абстинентним синдромом. Щоб ліквідувати прикмети абстиненції, наркоман приймає щораз більші дози наркотику.

Зростання витривалості (толерантності) до приймання наркотику, тобто наркомани зі стажем приймають набагато більші дози наркотику, ніж на початковому етапі.

Психічна залежність характерна для всіх різновидів наркоманії й токсикоманії, чого не можна впевнено сказати про фізичну залежність, яка не завжди виявляється досить чітко. Психічна залежність переважно виникає раніше, ніж фізична, її прояв стійкий і тривалий, вона важко піддається лікуванню і є основною причиною відновлення приймання наркотиків після проведеного лікування, тобто рецидиву хвороби. У зв'язку з цим "стрижневою" і обов'язковою прикметою наркоманії слід вважати саме психічну залежність. Наркоманія як тяжкий хворобливий стан і набута звичка обов'язково призводить до психічної і фізичної деградації людини і в кінцевому підсумку – до смерті. Наркоманія виникає тоді, коли наркотик стає необхідним супутником людини у повсякденному житті. Без уживання наркотику вона втрачає сон, апетит, не може нормально працювати, у неї зникає бажання спілкуватися з оточуючими, пропадає добрий настрій.

При постійному вживанні наркотиків виникає хронічне наркотичне отруєння, яке спричинює розлад функцій багатьох органів і систем організму, особливо центральної нервової системи. Тому наркоманія вважається хронічним нервово-психічним захворюванням. Вона поступово призводить до психічного розладу, пов'язаного зі звуженням кола зацікавлень, швидкої зміни настрою, зниження працездатності, погіршення пам'яті і втрати почуття відповідальності.

Кожний різновид наркоманії зумовлює в організмі людини специфічні зміни.

Існує певна психологічна характеристика індивіда, схильного до наркоманії. утруднена соціальна адаптація приводить його до вживання наркотиків, за допомогою яких він хоче досягти відчуття відповідності між своїми вимогами і можливостями самовираження, реалізувати поставлену перед собою мету. Щоб підтримувати ілюзорну рівновагу, він знову й знову приймає наркотики, і так поступово опиняється в зачарованому колі: негативний емоційний стан – наркотик – поглиблення негативного емоційного стану – збільшення дози наркотику.

Однією з причин поширення наркоманії є швидке збільшення кількості наркотичних речовин, завдяки появі нових стимулюючих, заспокійливих та інших засобів, які прямо діють на психіку людини і отруюють організм.

Діагноз "наркоманія" ставлять лише тоді, коли захворювання виникло від вживання засобів, внесених до офіційного списку наркотичних речовин.

Якщо захворювання викликане вживанням засобів, не внесених у перелік наркотичних речовин, ставлять діагноз "токсикоманія".

Механізм дії хімічних препаратів на нервову систему мало вивчений. Відомо лише, тривала дія їх парів може спричинити сильні галюцинації. На відміну від наркотиків, препарати побутової хімії не викликають ейфорії. Вони лише приглушують свідомість на рівні токсичного ефекту. Тут не формується психічна та фізична залежність. На відміну від наркотиків, психотропних і снодійних засобів препарати побутової хімії не дають стану "похмілля", не викликають тяжких станів, пов'язаних з абстиненцією.

Загальне уявлення про використання в медичній практиці психотропних препаратів дає класифікація, запропонована Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

Підсумки вчителя